tserkva yuraБіля львівського собору Святого Юра археологи Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України знайшли фрагмент фундаменту, який, найімовірніше, є давніший за час будівництва нинішньої церкви. За попередніми припущеннями науковців, вони натрапили на фундаменти церкви, яка була попередницею собору і датується XIV—XV ст.

«Під час археологічного нагляду ми виявили фундаменти, які не збігаються з планувальною структурою нинішнього храму. Це наштовхнуло на думку, що це можуть бути фрагменти фундаменту церкви, яка була тут у XIV ст. – XVIII ст. Знайдені фундаменти збудовані з великогабаритних грубо підтесаних кам’яних блоків. На них ми також виявили готичну цеглу - характерну для того часу. Вона може також бути частиною старої церкви», - пояснив молодший науковий співробітник Рятівної археологічної служби Остап Лазурко.

На завершення досліджень археологам потрібно ще мінімум тиждень. Цього тижня на запрошення головного архітектора проекту реставрації собору Лідії Горницької у Львові працюватиме відома хімік-технолог Юлія Стріленко, яка досліджувала Десятинну церкву в Києві та Софію Київську. Вона дослідить розчин, яким мурували фундамент, що дозволить точніше визначити вік знахідки. Остаточно науковці обіцяють датувати знахідку приблизно за місяць. 

«Хочеться вірити, що ми виявили рештки саме фундаменту попередниці Собору святого Юра. Якщо б це підтвердилось, то це б була дуже цікава знахідка для археології Львова і ми б пропонували її музеєфікувати, щоб усі туристи могли бачити ці розкриті рештки», – сказав Олег Осальчук.

Окрім фундаментів, на місці досліджень археологи також виявили поховання. Саме тут, з північного боку храму, колись існував цвинтар. 

За історичними джерелами, початки освоєння Святоюрської гори сягають, згідно з переказами кін. ХІІІ ст., коли тут, у печері посеред терну, що вкривав вершину гори оселився брат короля Данила князь Василько. У другій половині ХІІІ ст тут закладають монастир і будують дерев’яну церкву. Її 1340 р. спалив польський король Казимир і сьогодні єдиною пам’яткою княжих часів храму є дзвін, відлитий 1341 р., що вважається найдавнішим в Україні

1363 р. розпочинається спорудження нового храму, про що знаходимо згадку у праці львівського бургомістра XVII ст. Бартоломія Зиморовича "Потрійний Львів": "У той же час вірмени зводили свій храм...частково цегляний, використавши одного і того ж архітектора Доре, який, можливо, будував для русинів Святоюрський храм на горбі, що височить над містом і обидві будівлі, очевидно, зробив подібними за планом і оздобленням". 

Під 1437 р. знаходимо у Зиморовича ще один запис: "Будуються церкви - Вірменська та св. Юрія. Вірмени та русини, скориставшись послугами того самого будівничого, у тих часах будували два однакові храми, одного розміру та виду. Вірмени - в мурах міста на честь Діви, у лоно небес взятої; русини - на передмісті на честь давнього воїтеля свого народу св. Юрія". 

Є теорія, що її будівництво розпочали 1363 року і завершили - 1437 року. Відомо, що на відміну від нинішнього храму, давній був розвернений на схід і лежав на скелястій материковій породі.

У першій половині XVIІI ст. стара церква перебувала у незадовільному технічному стані та не відповідала статусу кафедрального собору. За ініціативи митрополита Атанасія Шептицького 1743 р. почали розбирати старий храм. Новий храм будують у 1744-1762 роках.