ПідкаміньУ червні цього року на замовлення департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА Науково-дослідний центр «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України провів археологічні дослідження у внутрішньому подвір’ї архітектурного комплексу монастиря домініканців в смт. Підкамінь – пам’ятки архітектури національного значення, територія якого мала бути упорядкована: тут планували облаштувати газони, доріжки та встановити ліхтарі.

Історія цього монастиря дуже давня. Деякі легенди стверджують, що його заснування сягає ще ХІІІ ст., однак документована історія починається з 1464 р., коли дідич містечка Підкаменя Петро Цебровський запросив домініканських ченців і сприяв будівництву першої монастирської будівлі і костелу обіч свого замку на верхівці домінуючої над містом гори Рожаниці. Всі ці споруди, очевидно дерев’яні, проіснували лише до 1519 р. та були спалені під час татарського набігу. Лише на початку ХVІІ ст. новий власник Балтазар Цетнер почав відбудову міста і знову звернувся до домініканського ордену. Мурована обитель почала зводитись у 1612 р. на старому місці і зрештою зайняла майже всю гору. Спорудження костелу та келій тривало майже століття, а у 1700-1704 рр. були збудовані оборонні мури та вежі, котрі оточують монастирське подвір’я нині. Дещо пізніше за планом військового інженера Християна Дальке 1746 р. навколо монастиря розпочалось будівництво другої лінії укріплень з укріплених каменем бастіонів та равелінів, яке однак не було завершене. 

Археологічні дослідження не зафіксували споруд та об’єктів з ранніх етапів історії монастиря. Натомість, було зроблено два відкриття.

Першим стало виявлене у східній частині подвір’я кладовище, котре функціонувало у ХVІІ та ХVІІІ ст. На це вказують знайдені монети, окремі предмети та особливо кам’яні надмогильні плити, 20 з яких виявили в результаті розкопок та під час земляних робіт з облаштування подвір’я. На семи плитах збереглися написи з прізвищами померлих, які частково вдалось відчитати, а також деякі дати поховання (1738, 1768). Натомість більшість надгробків містили лише зображення хреста і були, можливо, встановлені на могилах ченців та ігуменів монастиря. Очевидно, на території внутрішнього кладовища були зведені 1719 р. колона з фігурою Богородиці та 1772 р. каплиця Святого Яна Непомуцького. З кінця ХVІІІ ст. поховання ченців та мирян католицької громади здійснювались в межах великого кладовища на східній околиці Підкаменя, однак окремі поховання могли здійснювати і на старому кладовищі, зокрема тут було знайдено декілька дитячих могил з матеріалами ХІХ – початку ХХ ст.

Другою знахідкою в процесі досліджень була чимала колекція кременевих знарядь: нуклеуси, скобелі, скребки, пластини та відщепи. Ці предмети датуються пізнім періодом епохи палеоліту і, очевидно, є залишками великої стоянки давніх мисливців.

За результатами проведених досліджень археологами були розроблені пропозиції для проектантів. З метою збереження у непорушному вигляді решток кладовища запропоновано зменшити обсяги знімання ґрунту у центральній та східній частинах двору. На жаль, археологічний нагляд розпочався лише в другій половині липня і частина надгробків вже були зрушені з місця. За згодою настоятеля монастиря Походження дерева Хреста Господнього о. Андрія Сологуба вирішено експонувати знайдені плити в центральній частині кладовища, де виявили більшість з них. Також під час розкопок і у процесі нагляду розкрито решки 36 поховань, частину з яких залишили на місці, а деякі перепоховали в крипті під костелом.

 

Фото: Вікіпедія