На сьогодні силами львівських археологів НДЦ “Рятівна археологічна служба” ІА НАНУ та їхніми польськими колегами Мостиський район Львівської області є одним із найкраще досліджених районів усієї України. Археологи виявили, що деякі пам’ятки мають два або більше культурно-хронологічні горизонти, які представлені матеріалами епохи енеоліту, бронзи та пізньоримського часу, періодами раннього і пізнього середньовіччя, нової доби. У цьому регіоні вперше були виявлені пам’ятки доби палеоліту та мезоліту.

Про це Гал-інфо розповіла керівник археологічної експедиції, науковий співробітник НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України Наталія Войцещук.

За її словами, спільно із польськими колегами в рамках проекту гранду "Przemiany kulturowo-osadnicze w dorzeczu rzeki Wiszni w epoce brązu i we wczesnej epoce żelaza w kontekście zmian prahistorycznej i wczesnośredniowiecznej ekumeny" вдалося відкрити цікаві археологічні пам’ятки.

Усі артефакти, які були виявлені під час розкопок, археологи передадуть до Мостиського краєзнавчого музею, де мають намір вже цього року відкрити унікальну експозицію.

Як розповіла Наталія Войцещук, директору музею Роману Новіцькому вдалося вибити фінансування на ремонт приміщення музею, а тому нині музей закритий.

«Ми спробуємо зробити виставку із археологічного матеріалу, і у вересні-жовтні музей вже відкриють. Коли Роман Новіцький став директором, то речі в музеї були не паспортизовані. Частину речей принесли «чорняки» (чорні археологи, - ред). Директорові вдалося з ними порозумітися, відтак, багато речей вони таки віддають до музею. З ними боротися маємо не ми, а законодавство. Ала у 2011 році саме «чорняки» повідомили, що в Береговому люди беруть пісок і витягли горщики з людськими кістками. Він виїхав туди і повідомив археологів. Це виявилось дуже цінне для науки поховання», - розповіла Наталія Войцещук.

За її словами, у Львівській ОДА раніше почали створювати кадастр пам’яток, а від так розпочалася археологічна експедиція, яку і очолила Наталія Войцещук.

«Так і почалася експедиція по Мостиському районі. Перший рік дав нам велику кількість знахідок та нових пам’яток. Ми тоді лише обстежували правий берег р. Вишня. Потім у нас з’явилася ідея збільшити площу та обстежити басейн річки. Наприкінці 2012 року виникла ідея розпочати спільний проект з поляками. В 2014 році почалися перші масштабні розкопки на чотирьох поселеннях. Цього року розкопки на цій території завершаться, а в Мостиському районі з’явиться цікава археологічна експозиція», - сказала вона.

Станом на сьогодні Мостиський район є найкраще дослідженим в Україні.

Довідка керівника археологічної експедиції, науковий співробітник НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України Наталія Войцещук.

Археологія басейну річки Вишні

Басейн річки Вишня – один з регіонів, який є винятково цікавим для сучасної української археологічної науки.
Дослідження цієї території розпочали ще в другій чверті ХІХ ст. У тогочасній літературі з’являються праці Я. Головацького, Ж. Паулі, М. Равич-Вітановського та ін. про археологічні матеріали з теренів міжріччя Сяну, Вишні, Стрв’яжу, Дністра та Верещиці. Здебільшого це короткі, не завжди докладні повідомлення про окремі знахідки, а також про такі помітні пам’ятки як городища і великі кургани. Ширші археологічні обстеження та перші розкопки розпочинаються з другої половини ХІХ ст. і пов’язані вони з дослідженнями І. Ступницького, А. Шнайдера, А. Кіркора, В. Деметрикевича, Ґ. Оссовського, К. Гадачека, Б. Януша.
Більш професійно вивчати пам’ятки старовини почали після І світової війни. Археологічні розкопки (в основному курганів) проводили відомі вчені Т. Сулімірський та Я. Пастернак. Досить велика кількість випадкових археологічних знахідок потрапляли до львівських музеїв завдяки Б. Янушу, Ю. Полянському та ін.

Після ІІ світової війни на теренах Львівської області, зокрема в басейні р. Вишні, дослідження проводили науковці відділу археології Інституту суспільних наук АН УРСР (нині Інститут українознавства імені І.Крип’якевича НАН України) та Львівського історичного музею. Масштабні обстеження цих теренів стали можливі завдяки діяльності у 1990-х – середині 2000-х років спільної українсько-польської експедиції, створеної з науковців відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, Інституту археології і етнології ПАН в Кракові та Інституту археології університету в Жешові. За час роботи дослідники виявили у басейні Вишні 165 нових пам’яток археології.

Наступний етап у вивченні старожитностей Львівщини пов’язаний з реалізацією пілотного проекту суцільного археологічного обстеження території області «Археологічний кадастр України. Львівська область», співрозробниками якого стали управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА та Науково-дослідний центр «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України. У 2008-2013 роках співробітники центру разом із колегами з інших наукових установ Львова провели суцільне обстеження приблизно 600 км2 території області та виявили понад 1000 нових археологічних об’єктів, серед них переважна більшість це невеликі за площею поселення або місцезнаходження археологічних матеріалів ранньозалізної доби. Деякі пам’ятки мають два або більше культурно-хронологічні горизонти, що представлені матеріалами епохи енеоліту, бронзи та пізньоримського часу, періодами раннього і пізнього середньовіччя, нової доби.

Важливим є те, що в цьому регіоні вперше були виявлені пам’ятки доби палеоліту та мезоліту.

Так, зокрема в околицях сіл Шегині, Твіржа, Арламівська Воля, Гостинцеве, Берегове (Мостиський р-н) та Молошки (Городоцький р-н) виявлено нуклеуси, крем’яні різці, скребки, пластини тощо. Матеріал датується добою палеоліту.

Досить показовою є колекція з околиць села Сарни (Яворівський р-н). Тут виявлено 1 виріб «рièce esquillée», відщеп білатераль-норетушований, скребок кінцевий стрімкоретушований на відщепі та трапеція. Ці речі дозволяють віднести пам’ятку до пізнього мезоліту.

Археологічні дослідження на багатошаровій пам’ятці Заріччя-4

У 2011 р. під час розвідкових робіт у с. Заріччя Мостиського р-ну Львівської обл. науковці НДЦ “Рятівна археологічна служба” ІА НАН України виявили цікаву пам’ятку археології – Заріччя-4. Пам’ятка розташована на північно-західній околиці села, на невеликому пагорбі, який нині нищиться самовільним кар’єром для добування піску. Власне в стінках цього кар’єру, на глибині від 0,5 м до 0,8 м, і виявили археологічний матеріал: фрагменти великих керамічних ліпних, гарно орнаментованих амфороподібних ваз (які могли слугувати поховальними урнами(?)), горщиків та мисок. Такі форми кераміки на цих теренах виявлено вперше і датуються ХІ–VIIІ ст. до н. е.

Так, як культурну приналежність знахідок без повноцінних археологічних розкопок встановити було важко, оскільки подібні речі характерні як для великої центральноєвропейської археологічної лужицької культури, так і для низки культур кінця доби бронзи Карпатського регіону, її було включено в перелік пам’яток, де було проведено розвідкові розкопки в рамках проекту (гранд "Przemiany kulturowo-osadnicze w dorzeczu rzeki Wiszni w epoce brązu i we wczesnej epoce żelaza w kontekście zmian prahistorycznej i wczesnośredniowiecznej ekumeny" № NCN 2013/09/G/HS3/04277, керівник проекту проф. С. Чопек).

Влітку 2014 року, на вцілілій частині пагорба, було закладено розкоп загальною площею 156 кв. м. Розкоп зорієнтований по лінії північний захід – південний схід, паралельно контурам кар’єру. Було виявлено рештки лише одного об’єкта, ймовірно вогнища, однак жодних датуючих матеріалів в заповненні вогнищевої ями не виявлено. Культурний шар залягав на глибині 0,40 – 0,80 м, з перевагою матеріалів ранньозалізного часу (вироби з кременю, фрагменти посуду тощо), що попередньо можна датувати ХІ–VIІ ст. до н. е. Окрім того, серед археологічних знахідок значна частина матеріалу належить і добі ранньої (межановіцька культура) та середньої бронзи (тщенецька культура).

Дослідження пам’ятки доби пізньої бронзи - ранньозалізного часу Берегове -2

Поблизу с. Берегове (колишні Тулиголови) Мостиського р-ну Львівської обл. розташована ще одна, випадково виявлена пам’ятка – могильник-поселення (?) початку ранньозалізної доби. Вона розташована у південній околиці села, у північно-східній частині пагорба, який раніше розорювали. Під час детальнішого огляду випадково виявлених речей місцевим директором музею (Новіцький Р.), науковці зафіксували археологічний матеріал: два цілі ліпні горщики-урни з рештками кремації, численні фрагменти миски та ще двох горщиків, а також колекцію бронзових виробів (браслети, шпильки, скроневі підвіски). У стінках і на дні інших кар’єрів також траплялись фрагменти кераміки та перепалені кістки. Попередньо ці матеріали можна датувати VII ст. до н. е. Культурну приналежність без археологічних розкопок встановити було важко, оскільки подібні речі трапляються у висоцькій культурі на пізньому етапі її існування, в лужицькій тарнобжеській культурі, а також на ранніх пам’ятках черепинсько-лагодівської групи скіфського часу, тому також було прийнято рішення про включення її в перелік пам’яток, де були проведено розвідкові розкопки в рамках проекту.

Влітку 2014 року східних, не знищених свавільним кар’єром, схилах пагорба було закладено п’ять розкопів загальною площею 718 кв. м. Виявлено 45 об’єктів, серед яких ями з кремаціями, господарські ями, ями-вогнища та об’єкти призначення яких визначити не вдалось. Культурний шар простежується слабо, практично знищений слідами глибокої оранки. На пам’ятці можна виділити два етапи існування – перший, ймовірно, пов'язаний з існуванням могильника, другий - з поселенням. Проте, хронологічно на основі матеріалів з об’єктів та культурного шару, попередньо можна датувати ХІ–VIІ ст. до н. е.

Дослідження на багатошаровій пам’ятці Оселя-15

У 2012 р. поблизу села Оселя співробітники НДЦ “Рятівна археологічна служба” ІА НАН України та відділу археології Інституту Українознавства НАН України виявили пам’ятку археології з матеріалами ранньозалізного часу. Поселення розташоване на південно-західній околиці села, на пагорбі, який нині нищиться самовільним кар’єром для добування піску. У стінках цього кар’єру та на схилах пагорба зібрано фрагменти ліпної кераміки та рештки вимазки.

Велика кількість речового матеріалу, серед якого фрагменти мисок, горщиків, прясла, було прийнято рішення про включення цього поселення в перелік пам’яток, де були проведено розвідкові розкопки в рамках проекту.

Влітку 2014 року було розпочато розвідкові розкопки на поселенні. У результаті дослідженні виявилось, що пам’ятка є багатошаровою з кількома культурно-хронологічними горизонтами - доба енеоліту (культура лійчастого посуду), доба середньої бронзи (тщенецька культура), кінець бронзової – початок ранньозалізної доби (лужицька культура).

На поселенні було закладено три розкопи загальною площею 414 кв. м. Виявлено 26 об’єктів, серед яких наземні і заглиблені споруди, господарські ями, ями-вогнища та об’єкти призначення яких на сьогодні встановити не вдалось. Більшість об’єктів відносяться до доби енеоліту - культури лійчастого посуду. Це рештки двох наземних глинобитних споруд, господарські ями,одна з яких також з залишками глинобитного накриття та відкриті вогнища. В заповненні частини об’єктів, зокрема в господарських ямах виявлено також матеріал ранньозалізного часу (лужицька культура) та доби середньої і пізньої бронзи (тщенецька культура). В основному це уламки керамічного посуду - горщики, миски, прясла тощо. Культурний шар досить насичений речовими знахідками, з перевагою матеріалів КЛП (вироби з кременю, фрагменти посуду тощо), серед них варто відзначити уламок руків’я посудини у вигляді артистично виготовленої голівки барана та фрагмент, правдоподібно, глиняного “ритуального хлібця”.

Археологічні дослідження на пшеворському поселенні Хоросниця-6.

У 2011 р. поблизу села Хоросниця співробітники НДЦ “Рятівна археологічна служба” ІА НАН України та відділу археології Інституту Українознавства НАН України виявили пам’ятку археології з матеріалами ранньозалізного часу. Поселення розташоване на північно-східній околиці села, на південно-західних пологих схилах пагорба, що омивається зі сходу та південного сходу річкою Хоросниця (басейн р. Вишні).
Цікавий речовий матеріал дав змогу прийнято рішення про включення цього поселення в перелік пам’яток, де були проведено розвідкові розкопки в рамках проекту. Влітку 2014 року було розпочато розкопки на поселенні. У результаті дослідженні виявилось, що пам’ятка, як і попередня Оселя-15, є багатошаровою з кількома культурно-хронологічними горизонтами – пшеворська культура (І-ІІІ ст. н. е.) та кінець бронзової – початок ранньозалізної доби (лужицька культура).

На поселенні відкрито загальну площу 324 кв. м. Виявлено 3 об’єкти, серед яких заглиблена, правдоподібно, житлова, споруда, поряд з нею з північної сторони відкрите вогнище та, ймовірно, господарська (або смітникова) яма. Споруда (напівземлянка) підпрямокутної форми, розмірами 5х4 м, заглиблена в материковий пісок на 0,5-0,6 м. Центральна частина будівлі частково знищена - яма для самовільного вибирання піску. В споруді на глибині 0,40 м. було зафіксовано контури трьох стовпових ям (четверта була знищена ямою для вибирання піску), які знаходились по середині під кожною зі стін споруди і, ймовірно, підтримували накриття будівлі. В заповненні споруди знайдено значну кількість ліпного та гончарного посуду. Ліпний посуд репрезентований кухонними горщиками з шершавими поверхнями та столовими мисками з лощеною поверхнею. Кружальний - представлений більших асортиментом посудин, серед яких - біконічні, різних розмірів горщики, миски, кубки, кухлики тощо. Поряд зі спорудою виявлено кілька фрагментів бронзових фібул та 2 срібні монети - динарії Трояна. Культурний шар майже не простежується, речового матеріалу, поза межами об’єктів, виявлено мало, з незначною перевагою матеріалів ранньозалізного часу (лужицька культура).

Висновки

Для археологічної науки та давньої історії України територія між ріками Сян та Дністер і пасмом Розточчя є надзвичайно цікавою, оскільки це одна із найважливіших контактних зон прадавніх культур Центральної Європи. Археологічні пам’ятки, досліджені в цій зоні, зокрема такі як у Заріччі-4, Берегове-2 та Оселя-15, можуть дати багато цінного матеріалу для вивчення поширення та взаємовпливів трьох значимих археологічних культур Центральної Європи – тракійського гальштату, лужицької та висоцької культур, що має першочергове значення для визначення етноґенезу населення цього регіону.

Учасниками експедиції були співробітники різних інституцій – Войцещук Н., Остапик Р., Сілаєв О., Маслюк В. (НДЦ “Рятівна археологічна служба” ІА НАНУ), Гупало В., Павлів Д., Конопля В., Коропецький Р. (відділ археології Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України), Ляска В., Онищук Я., Погоральський Я. (Львівський національний університет ім. І.Франка), Новицький Р., Говда Т. (Мостиський краєзнавчий музей) та Наврот Ю., Куліковська Д., Манчинський П., Марек Е., Оршак М та ін. (Інститут археології Жешівського університету).

Учасники розкопок - Войцещук Н. (НДЦ “Рятівна археологічна служба” ІА НАНУ), О. Кононенко (інститут археології, Київ), Павлів Д., Коропецький Р. (відділ археології Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України), Новицький Р., Новицький Т., Говда Т. (Мостиський краєзнавчий музей), Ю. Мисько (Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Київ), Т. Токарчик, Й. Адамик, К. Шперковська, В. Райпольд, М. Бургард (Інститут археології Жешівського університету).
Керівник гранду С. Чопек (Жешів),

Учасники К. Трибала-Завісляк (Жешів), О. Осаульчук (Львів), Н. Войцещук (Львів), Д. Бобак (Жешів).

Galinfo