Про те, яким було щоденне життя львів’ян у минулі епохи, розповідає виставка «Врятовані скарби підземного Львова», яка до початку березня працюватиме в Краківському археологічному музеї (Польща). Серед експонатів — посуд для готування їжі та споживання страв і напоїв, інструменти, зброя, монети, прикраси, ритуальні амулети, дитячі іграшки — загалом понад 500 знайдених під землею артефактів, датованих від VII ст. до зламу XIX — XX ст.

Дитячі іграшки на решту 

На виставці, що її організували НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України та Краківський археологічний музей, а зініціювали наукова співробітниця Рятівної археологічної служби Наталія Войцещук і директор Краківського археологічного музею Яцек Гурський, виокремлено 19 тематичних груп. Представлено зокрема гутний та фабричний скляний посуд, колекцію люльок (місцевого виробництва та імпортованих), а в двох найбільших вітринах, інформують організатори, розміщено наймасовіші археологічні артефакти — керамічні горщики і глеки різних розмірів, сковорідки і друшляки, миски, кубки та кухлі — усе те, чим львів’яни користувалися в повсякденні.

На відміну від кераміки, зазначають археологи, значно рідше вдається знайти металевий посуд, і він здебільшого має герби, не властиві Львову, тобто є привезеним. Окремий блок виставки — зала, в якій експоновано дев’ять репродукцій давніх планів Львова (найдавніший — 1653 року); фотографії з місць археологічних досліджень авторства Віталія Грабара та Романа Шишака; роботи, на яких представлено Львів очима сучасних художників Оксани Андрущенко, Тараса Беняха, Володимира Богуславського, Галини Дудар, Лесі Квик.

«Кожен археолог, знайшовши артефакт, починає його інтерпретувати, з’ясовувати, як цю річ колись використовували. Однак знахідки не завжди вдається атрибутувати. Скажімо, нам досі не відоме призначення одного з атракційних експонатів виставки — знайденої на вулиці Шевській срібної таці XV — XVI ст. із клеймом у вигляді герба Львова (найдавніший, відомий історикам, герб Львова на металі)», — розповів молодший науковий співробітник НДЦ «Рятівна археологічна служба» Остап Лазурко. Цей та ще кілька унікальних артефактів, як-от бронзову фігурку XIV ст. у вигляді блазня в готичному вбранні, на виставці представлено в окремих вітринах. Чільним експонатом є копія (оригінал передали Музею писанки в Коломиї) виявленої в колодязі на вулиці Шевській найдавнішої в Україні писанки XV — XVI ст., виконаної на качиному яйці (українські археологи натрапляли на писанки цього періоду або давніші, але керамічні).

Цінна знахідка, попри крихкість матеріалу, збереглася дуже добре, приблизно на 90 %. Ще один експонат — знайдену на вулиці Федорова кахлю XV — XVI ст. з трьома гербами (Львова, Литовського князівства і Речі Посполитої) — зобразили на плакаті виставки. За словами Остапа Лазурка, знахідка є об’єктом пильної уваги науковців, про неї напишуть не одну статтю і вже тепер чимало дискутують, зокрема про те, чи в правильному напрямку стоїть вершник, чому герб Львова — у дзеркальному відображенні тощо. Як зазначив дослідник, на вулиці Федорова знайшли також плитку з написом «Ягайло», відповідно, є припущення, що в цій частині Львова існував палац короля Владислава II Ягайла. 

«Серед цікавих експонатів — датовані XIV ст. кахлі у вигляді ніш. З них викладали п’єц, а в нішах можна було сушити речі. Це перші кахлі такого типу, знайдені в Галичині. Керамічні пательні XVIII ст. мають три ніжки — їх ставили в жаровню, де були вуглики, і готували страви за принципом фондю, — розповідає Остап Лазурко. — Досить атракційний артефакт — знайдені у водо-                  збірниках на вулиці Федорова мідні казани з так званим циганським швом (заклепані методом один в один)». Шкіряні черевики, гаманці із зображенням Адама і Єви, торгові пломби як доказ того, що Львів мав торговельні зв’язки із багатьма містами, скляні вироби із зображенням єврейських символів, перші львівські керамічні водогони XIV ст. (в процесі розбудови міста вони не витримували навантаження й тріскали, тому їх замінили на дерев’яні), два скарби (один складався з предметів християнського культу XII — XV ст.: трьох енколпіонів, зокрема квадрифолія, шести підвісок-іконок, двох натільних хрестиків, персня та мідного горщика; другий містив 103 розмінні монети, серед яких 9 срібних корон, Австро-Угорської імперії часів правління Франца Йосифа I, та два ґудзики, на одному з котрих зображено герб Львова) — на цих та інших артефактах, представлених в експозиції, акцентує увагу археолог. 

Водночас Остап Лазурко розповів про своє наукове зацікавлення дитячими іграшками: «Під час розкопок ми зібрали чималу колекцію іграшок — глиняні й дерев’яні фігурки людей і тварин, а також окарини, які видають звуки різних музичних інструментів. А ще діти колись бавилися мініатюрним посудом, аналогом сучасного пластмасового. Гончар випалював малесенькі сковорідки, горнятка тощо і давав їх покупцям на решту, тому ці вироби називали «монетками».   

«Небуденна буденність» львівської археології  

Експозиція «Врятовані скарби підземного Львова» вирізняється саме своєю «небуденною буденністю». Музейники акцентують, що українські археологічні знахідки за кордон якщо й привозять, то здебільшого коштовності, золото. Натомість виставка, яку нині презентують у Кракові, представляє скарби, які мають цінність пізнавальну, історичну, мистецьку. Знайдені й відреставровані артефакти, за словами кураторки проекту Наталії Войцещук, «показують звичайний Львів, який творили звичайні містяни, і дають розуміння, що й кількасот років тому люди мали свої клопоти, побажання, мрії, жили й переймалися тим, чим живемо й переймаємося ми нині». Предмети, що їх фахівці НДЦ «Рятівна археологічна служба» виявляли впродовж 15 років у понад 30 локаціях Львова (на виставці подано лише частину знахідок), завдяки продуманій експозиції, вдалому дизайну й освітленню, відповідним супровідним матеріалам (художні фото та інформаційно-візуальні банери), творять якісний і вартісний продукт, гідний того, щоб репрезентувати Україну. 

Тому якщо в період експонування «Врятованих скарбів підземного Львова» перебуватимете в Кракові, варто завітати на вул. Сенатську, 3 (у центрі міста, неподалік Вавельського замку) і знайти там частинку археологічного Львова. Тим паче, що українські сліди в краківському музеї наявні не тільки в тимчасовій львівській експозиції. Саме в цій установі міститься оригінал легендарного Збручанського ідола («Світовида»), а кілька років тому музей організовував виставку «Україна крізь віки», сформовану з археологічних артефактів, знайдених у різні періоди на території України.    

Натомість у Львові новознайдені археологічні артефакти експонують украй рідко, радше як виняток. Одна з причин такої ситуації — відсутність археологічного музею, про потребу якого археологи періодично говорять, а влада іноді робить вигляд, що до них дослухається. «Можна було б почати з окремих експозиційних площ. Скажімо, є підвали в міській Ратуші, які не використовують, чому б не розмістити там наші знахідки?», — запитує Остап Лазурко. 

Тим часом «Врятовані скарби підземного Львова» планують представити й у Львові, і можна сподіватися, що повернувшись із Польщі, виставка матиме більший успіх і розголос, ніж якби її готували суто для нашого міста. Бо, як відомо, нема пророка у своїй вітчизні. Директор НДЦ «Рятівна археологічна служба» Олег Осаульчук також висловив сподівання, що експозицію побачать і в інших містах Польщі, а згодом і України.

Наталка Дудко, Газета "Ратуша"