Якщо пам’яткоохоронцям нашого міста час від часу таки вдається захистити долю львівських пам’яток, археологи змушені досліджувати історичний шар Львова завжди з боєм. Через цілковите несприяння чиновників та брак необхідного фінансування, унікальні артефакти в історичному ареалі можуть бути втрачені назавжди. Про камені спотикання в археологічних дослідженнях, цікаві знахідки, вади проекту «Підземний Львів» та невиплачені борги мерії читайте в розмові з Олегом ОСАУЛЬЧУКОМ, директором НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України

— Чи достатньо наше місто сьогодні досліджене в площині археології?

   — В археологічному аспекті Львів досліджений слабо. Можливо, дещо більше, ніж інші міста України, але говорити про відтворення реалістичної картини розвитку Львова в історичному минулому на підставі археологічних матеріалів ми наразі не можемо. Впродовж 20-ти років зроблено багато, але ми ще не отримали достатньо матеріалу для достовірних історичних реконструкцій. Поки що це все нагадує одяг зі шматочків тканини. Десь ми маємо рукав, десь —ґудзик, але історичне тло відтворити ще не можемо. 

— Розкажіть, будь ласка, якою є законодавча база? Де в нашому місті потрібна археологія, а де — ні?  

   — Львів — це комплексний об’єкт культурної спадщини. Він вміщує не лише архітектуру, але й об’єкти археології, серед них і рештки давнього історичного шару, планувальну структуру та історичний ландшафт. Усе це свідчить про те, що Львів є містом, яке зосередило на своїй території різнопланові об’єкти культурної спадщини. Підтвердило це й внесення нашого міста до списку ЮНЕСКО, що, до речі, передбачає певні зобов’язання як з боку нашої державної, так і з боку міської влади. Чинні нормативні документи України передбачають доволі жорсткі вимоги до охорони культурної спадщини, зокрема й до виконання археологічних досліджень на території міста. На підставі цих документів іще в березні 2006 року було ухвалено Зони охорони та режими використання об’єктів археологічної спадщини на території історичного центру м. Львова. Згідно з цим документом, територію міста поділили на певні зони. Наприклад, зона А збігається з територією охорони ЮНЕСКО. На цій території археологічні дослідження передують не лише будівництву, але й проектуванню. У зоні Б, що збігається з територією історичного ареалу в межах 1939 року, передбачено археологію в кілька етапів: попереднє обстеження, далі — археологічний нагляд чи розкопки. Є ще зони В та Г — це сучасні території Львова, де необхідне попереднє археологічне обстеження, яке і визначає потребу стаціонарних досліджень. Тобто нормативна база щодо об’єктів культурної спадщини є більш-менш нормальна.

— Попри те, що в законі чітко вказана обов’язковість археологічних досліджень, маємо безліч випадків, коли ними нехтують. Хто має за цим пильнувати і хто винен, що ситуація складається таким чином?

   — Маємо закон, маємо чітку структуру органів влади: міське управління охорони історичного середовища, обласний відділ охорони культурної спадщини, київський центральний орган. Однак весь позитив на цьому закінчується. Адже виконання — жахливе. Органи різних рівнів, які мали б бути в вертикалі, насправді між собою конкурують. Що не вирішується на рівні міста, вирішується через область або Київ.  Яскравий приклад цього є ситуація з будівництвом сумнозвісного будинку Григорія Козловського між площею Ринок та вул. Староєврейською. Він збудував там Королівську пивоварню без жодних археологічних досліджень, які були просто вкрай потрібні, а погодження отримав невідомо яким чином. Ще один приклад — новобуд на Соборній, 14-15, де реконструкцію з невеликою надбудовою перетворили в нове будівництво. Хто винен? Як на мене, винна ціла система, адже я неодноразово стикався зі ситуацією, коли певні рішення купували в тій чи іншій інстанції. Забудовники сприймають органи охорони культурної спадщини як такі, від яких просто треба відкупитися. А тих, очевидно, це влаштовує…

— Окрім частини будівництва, є ще дорожні ремонти, де теж потрібен принаймні археологічний нагляд. Наскільки охоче замовники робіт ідуть на співпрацю з археологами в такому разі?

   — З 2010 року в нас не було жодного договору на археологічний нагляд за ремонтом вулиць, який би підписали без суперечок. Капремонт вулиці Осьмомисла, проспекту Свободи, вул. Городоцької, Хмельницького, Коперника, Бандери, Лесі Українки, площі Соборної — це були стовідсоткові скандали, в результаті яких вдавалося провести хоча б мінімальні обсяги археологічних робіт. І ці роботи показують, що ми втратили. Адже не дуже плідними на вагомі археологічні знахідки були лише вул. Пекарська та Коперника. Натомість у більшості випадків було виявлено надзвичайно цікавий матеріал, і дослідження показали, що тут варто було б проводити масштабні розкопки. Інша справа — в проекті не було передбачено археологічних досліджень, відповідно — не було й фінансування. 

— Розкажіть, які цікаві знахідки вдалося віднайти під час минулорічних дорожніх ремонтів?

   — У 2013 році ми виконували нагляд під час капітального ремонту чотирьох львівських доріг. На вулиці Пекарській, навколо якої в червні спалахнув великий пресовий скандал, на превеликий жаль, важливих артефактів ми не виявили. Але ще до початку стаціонарних археологічних робіт та ділянка була вже настільки перекопана, що можна з великою часткою ймовірності сказати, що все цікаве було зруйноване під час будівельних робіт. На ділянці вулиць Коперника — Бандери нам також вдалося лише де-не-де відстежити рештки культурного шару, що пов’язаний із функціонуванням шпиталю святого Лазаря. Найцікавіші об’єкти — це вулиця Городоцька та Богдана Хмельницького. І там, і там ми виявили рештки дерев’яного настилу давніх доріг. На обох вулицях було знайдено багато підков, монети, шкіряне взуття. На вул. Богдана Хмельницького виявлено багато матеріалів давньоруського часу — V століття. Є підстави вважати, що ця територія була ядром, навколо якого розвинувся княжий Львів.  Сподіваємось, що найближчими роками ці матеріали дадуть нам змогу достовірніше реконструювати історію давньоруського Львова.

— Торік «Рятівна археологічна служба» продовжила археологічні роботи на площі Міцкевича, розпочаті ще в 2005-2006 рр. Чим особливе було це дослідження?

    — Ми вирішили довести до кінця роботи, які починала інша організація — ЛКП «Археологічно-архітектурна служба Львова». Матеріал був фантастичний, адже вперше було розкрито рештки Високого муру з дорогою, яка мала два рівні мощення. На поверхні цієї дороги дуже чітко простежуються сліди від коліс підводи. Крім того, нам вдалось розкрити ці рештки на всій протяжності цієї ділянки, тому його можна буде експонувати. Тепер ці матеріали опрацьовують, і ми досягли з замовником порозуміння, що рештки муру не буде розібрано і переміщено, а їх експонуватимуть. Ще один цікавий тогорічний об’єкт — дослідження на вулиці Шевській. Там ми виявили найдавнішу донині збережену писанку на гусячому яйці — артефакт, який має надзвичайно велику історичну цінність, а також олов’яну тарілку з ще одним досі невідомим зображенням герба Львова. До речі, це зображення дуже схоже на сучасне. 

— Уже не один рік міські чиновники активно піарять проект туристичного маршруту під землею «Підземний Львів», який планують впровадити через кілька років. Чи достатньо його розробники зважили на археологію? 

   — На жаль, маємо таку позицію міської влади, коли археологію намагаються не помічати. Яскравим прикладом якраз і є цей проект, де археологія мала б становити 80 % в обсягах виконаних робіт. Натомість там із орієнтовно п’яти мільйонів гривень на археологію передбачено «аж» 170 тисяч, коли на промоцію проекту — два мільйони. 

— А скільки орієнтовно потрібно коштів на ґрунтовне дослідження території, що увійде в проект «Підземного Львова»?

   — Наразі там є велика проблема з визначенням маршруту. Адже склалася така закономірність: що більше розробники оприлюднюють напрямок того маршруту, то швидше проходить приватизація пивниць та решток будинків, якими пролягатиме маршрут. З приводу обсягів археології, тут насамперед йдеться про розкопки на тих ділянках, де будуть заглиблюватись у давній культурний шар, а це роботи коштовні й доволі тривалі. Вартість таких досліджень — 2-2,5 тис. грн за квадратний метр. 

— Торік не раз говорили й писали, що Львівська міська рада не розрахувалась з боргами перед «Рятівною археологічною службою». Якою є ситуація нині? Чи заплатили Вам за виконані роботи?

   — Як укладення договорів на археологічні роботи супроводжується бойовими діями проти Львівської міськради, так само й оплата виконаних робіт супроводжується скандалами та зволіканнями. Всі проблеми з оплатою археологічних робіт пов’язані з тим, що вони не були передбачені в проекті. А відтак, постає питання, звідки взяти кошти. Має бути коригування бюджету міста, узгодження з депутатськими комісіями і так далі. Однак навіть якщо ми узгодили з депутатськими комісіями, до прикладу, роботи на вулицях Городоцькій, Хмельницького та Коперника, кошти так і не надійшли. За ці вулиці мерія «висить» нам орієнтовно 157 тис. грн. А щодо вулиці Пекарської ще й досі не зареєстрований в Держказначействі договір, бо вони не внесли зміни в кошторис. З усіх минулорічних боргів торік ми «вибили» лише 132 тис. грн, однак навіть ці кошти нам проплатили через взаємозалік по податках. Коли з’являться решта — хіба що Бог знає…

— Чи маєте якісь плани, проекти, замовлення на поточний рік?

   — Ми маємо лише три невеликі замовлення — продовження нагляду на вул. Шевській, робіт на пл. Звенигородській та коригування певних речей на пл. Міцкевича, 9. Однак йдеться про незначні обсяги робіт. Реально роботи на цей рік я не уявляю, адже все пов’язано з коштами, а їх нема. 

Розмовляла Уляна ДЕПУТОВИЧ, газета «Ратуша»